У 1918‒1919 роках весь світ охопила епідемія смертельної хвороби, згодом названою іспанським грипом або “іспанкою”. Нею перехворів кожен третій мешканець планети, а загинуло від 20 до 100 мільйонів людей. Чому такий широкий розмах? Бо інформація про пандемію була обмеженою через сувору цензуру під час Першої світової війни. Проте Іспанія, яка зберігала нейтралітет, почала першою висвітлювати у пресі перебіг подій. Оскільки вона була єдиною країною, яка повідомила про хворобу, помилково стали вважати, що вірус розповсюдився саме звідси, тому і грип стали називати “іспанським”. Але завдяки цим записам, можна було дослідити хворобу, що охопила весь світ. Далі на i-dallas.
Перші спалахи захворювання
Цей штам грипу був особливий тим, що спричиняв найбільшу смертність серед молодих осіб віком 20-40 років. Абсолютно здорові люди могли померти через 1-2 доби після появи перших симптомів. Перші спалахи грипу були виявлені у військових таборах та працівників залізниці, що слугували основним транспортом для переміщення між цими таборами.
Один з військових таборів — “Кемп Джон Дік” — розміщувався у Даллаському парку. Про перші випадки виявлення грипу почали повідомляти влітку 1918 року. У лікарні Св. Павла встановили намети, де ізолювали хворих солдатів. Так само новоприбулих військових відправляли на ізоляцію в окремі намети у таборі, поки не з’ясується, що вони є здоровими. У таборах діяла заборона на масові зібрання у театрі, більярдних чи на танцях. Ті військові, що покидали табір по службових справах, з поверненням мали пройти огляд у лікаря та обробити горло аргіролом.
Початок епідемії в Далласі
Коли до жителів Далласа дійшла звістка про захворювання, що шириться Сполученими Штатами, вони почали проявляти занепокоєння. Але тоді головний лікар міста А. В. Кернес запевнив їх, що загальна ситуація у місті спокійна, а нова хвороба протікає не гірше за простий грип.
У ті часи віруси ще мало були дослідженими та лікарі не до кінця розуміли, як вони вражають людей. А сам доктор Кернес належав до покоління медиків, які вірили, що туберкульоз можна вилікувати свіжим повітрям. Тому, не помічаючи майбутньої небезпеки, головний лікар Далласа дав дозвіл на проведення параду “Свободи позики” 28 вересня 1917 року, який організовувався для збору коштів на військові потреби. 
Тисячі людей зібрались на одному заході і звісно, грип швидко поширився серед населення. Кількість нових випадків зростала у геометричній прогресії, проте влада Далласа, так само як і Кернес вагалися щодо введення заборони публічних зібрань.
Станом на 3 жовтня виявлено 119 випадків захворювання на грип і одна людина померла від “іспанки”. Ним був 15-річний підліток Пірпонт Балдерсон, який помер у лікарні Св. Павла 30 вересня.
Спроби запобігти поширенню
Першими закладами, що намагались запобігти поширенню грипу стали лікарні. Вони припинили пускати відвідувачів, аби вберегти ослаблених пацієнтів від вірусу.
У цей час директор Південно-Західного відділу Червоного Хреста Джордж В. Сіммонс надіслав прохання місцеві владі, щодо створення групи волонтерів, що допомагали б впоратись зі зростанням захворюваності. Було залучено всіх медсестер, включно з тими, хто вийшов на пенсію чи перебував у відпустці, студентів та інших людей, які хоча б частково були пов’язані з медициною. У лікарні Parkland Hospital створили інфекційне відділення у підвалі, де ізолювали хворих на грип.
Жителів закликали більше уваги приділити прибиранню у будинках та на підприємствах, аби попереджувати поширення вірусу. Станом на 10 жовтня в місті було вже понад однієї тисячі зареєстрованих випадків. Всі лікарні міста були переповнені настільки, що пацієнтів, які потроху одужували та почували себе краще, розміщували у коридорах, аби звільнити палати для важких хворих. Тоді мер видав розпорядження про закриття театрів та інших розважальних закладів, а лікарів зобов’язав повідомляти про випадки грипу. Школи все ще працювали, бо вважали, що дітям краще буде проводити час у добре провітрюваних класах, ніж у брудних будинках чи на вулиці. Проте при виявленні ознак захворювання учнів відправляли додому.
Оскільки кількість хворих щоденно зростала, жителі Далласа почали вимагати більш активних дій, щоб зупинити епідемію. Зрештою всі державні та приватні школи, а також церкви та інші громадські місця були закриті. Проте ці міри були прийняті доволі пізно. Коли офіційні особи Далласа видали наказ про повне закриття, у місті було близько 3000 виявлених випадків.
Головний лікар також звернувся до Dallas Railway Company з проханням проводити щоденну дезінфекцію трамваїв та контролювати наповнення транспорту: за кількістю сидячих місць. А в години пік вони мали збільшити на маршрутах кількість вагонів.
Людей закликали прикривати рот під час кашлю чи чхання, носити маски та частіше мити руки, а на вулицях вивісили плакати із забороною плюватись у громадських місцях. Мер Далласа наказав прибирати вулиці щовечора та він попросив власників магазинів помити тротуари.
Діяльність волонтерів та медсестер
Поки влада закликала дотримуватись профілактичних заходів, медичним волонтерам та медсестрам доводилось боротись із наслідками зволікання введення тотального карантину.
Навантаження в лікарнях перевищувало можливості персоналу. Медсестри так само вражались вірусом. Також залучили волонтерів далласької філії United Charities, які допомагали бідним сім’ям. Наприклад, була родина, де батько вдень працював на роботі, а вночі піклувався про хвору дружину та дітей, допоки сам не захворів. Іншим разом організація допомогла родині мексиканського походження, що складалась з 9 осіб і всі вони захворіли, троє з них перебували у вкрай важкому стані через пневмонію. При цьому родина не мала коштів, аби сплатити оренду і власник помешкання погрожував виселенням. Волонтери сплатили оренду, а також допомогли з продуктами та ліками.
До речі, афроамериканська громада міста страждала найбільше, адже мало медсестер виявляли бажання опікуватись цими районами. Тому Карес призначив темношкіру медсестру, яка б потурбувалась про цих мешканців, багато з яких навіть не мали ліжок та постелі, не те що оплатити послуги лікаря.
Друга хвиля
Друга хвиля захворюваності припала на грудень. Тому мер Лоутер попередив, що варто продовжувати дотримуватись заходів безпеки, аби знову не доводилось закривати місто. Хоча й було виявлено близько 80 випадків смертей від грипу, в цілому ситуація була краще, ніж у жовтні. У цей час доктор Кернес перебував на конференції у Чикаго, звідки привіз корисні поради, щодо зменшення поширеності грипу, які виявились доволі банальними: належний відпочинок, особиста гігієна та гарний догляд за хворими. Під кінець грудня кількість випадків знизилась настільки, що вже почали говорити про закінчення епідемії.
Світова пандемія припала на весну 1919 року. Даллас став одним з американських міст, що найкраще справились з грипом. За відомостями Dallas Morning News рівень смертності у місті становив приблизно 250 на 100 000, у той час, коли у Новому Орлеані ці показники становили 734 на 100 000, а Бірмінгемі — 592 на 100 000.