Крістофер Деніел Данч народився у Монтані. Його батько працював лікарем, а мати — вчителькою. У підлітковому віці родина переїхала у штат Мемфіс, де Крістофер починає цікавитись футболом. Його команда, знайомі та й власне тренер зауважили, що хлопець не має спортивних здібностей, проте звернули увагу на його старання. Не зумівши досягти успіхів на полі, хлопець вирішив обрати професію лікаря. Вступив в Університет штату Мемфіс, де здобув ступінь бакалавра. Продовжив навчання в Університеті Теннессі в Мемфіському медичному коледжі, де здобув ступінь доктора медицини та доктора філософії. Далі на i-dallas.
Біотехнологічні розробки
Далі розпочалась ординатура у нейрохірургії. Зазвичай для успішного проходження ординатури майбутні лікарі мали провести понад тисячі операцій. На рахунку Данча їх було менше сотні.
В цей час він знайомиться з подружжям російських вчених — Валерієм Кукековим та Тетяною Ігнатовою. Вони вивчали стовбурові клітини та запатентували технологію вирощування дискових стовбурових клітин. Разом з ними Данч заснував компанію під назвою DiscGenics у 2008 році та отримав спільний патент. Данч взяв на себе збір коштів, а Кукеков і Ігнатова займались науковою діяльністю. Щоправда, імена подружжя у патенті було зазначено з помилками. Вони вважають, що це було зроблено навмисно, оскільки тоді можна було б піддати сумнівам їх причетність.
Одним з інвесторів, кого залучив Данч став доктор Ренд Пейдж, який і став помічати деструктивну поведінку доктора: вживання алкоголю та наркотиків у робочий час. Через це Данча вигнали з власної компанії.
Початок лікарської діяльності
Після невдалої кар’єри науковця Данч вирішує працювати лікарем. У той час він мав величезний борг, що складав 500 тисяч доларів. Тому він вирішує почати практику нейрохірурга, де початкова зарплата нейрохірургів складала 600 тисяч доларів. У 2010 році він повернувся до Далласа.
Його резюме вражало. Воно складалось з 12 сторінок, але правдивість написаного можна було піддати сумнівам. Було зазначено, що Данч відзнакою закінчив Дитячу дослідницьку лікарню Сент-Джуд зі ступенем доктора мікробіології, щоправда, в лікарні тоді такої програми не існувало, як виявилось згодом. Молодого нейрохірурга все ж таки прийняли на роботу в Регіональний медичний центр Бейлора в Плано.
Перша ж операція, яку провів Данч була невдалою, залишивши пацієнта з хронічним болем у спині. Через деякий час чоловікові довелось пережити другу операцію у доктора-вбивці, яка призвела до паралічу ніг. Це були непоодинокі випадки. Пацієнти часто скаржились на нестерпні болі після операцій, у них паралізувало різні частини тіла, хірургічні втручання супроводжувались масивними крововтратами, що подекуди перевищували норму у 5 разів. В найгіршому випадку пацієнт помирав. В загальному він провів у цій лікарні 5 операцій, з яких 2 мали летальний результат.
Чому вчасно не зупинили
У лікарні не зовсім законно звільнили Данча та організували перевірку. Та згодом з’ясувалось, що неправомірне звільнення могло призвести до великих витрат лікарні, тому вона домовилась з юристами Данча, що він піде у відставку та не буде згадувати роботу у цьому закладі в обмін на рекомендований лист, де буде вказано, що з ним не було проблем.
Далі хірург відправився до медичного центру Далласа, де отримав тимчасову практику. Так само колеги тут були незадоволені його поведінкою, а його хірургічна діяльність знову призвела до смерті однієї пацієнтки та каліцтва іншої. Данчу заборонили знову з’являтись у медичному центрі, але до Національного реєстру чинних лікарів про нього не повідомили, бо під час тимчасової практики це не було обов’язковим.
Далі Данч отримав можливість практики у Громадській лікарні Саут-Гемптона в Далласі, а також влаштувався на роботу в клініку Legacy Surgery Center. Де так само калічив пацієнтів.
Нарешті на хірурга подали скаргу в Техаську медичну раду, що анулювала його ліцензію у 2013 році. У липні 2015 року Данча заарештували та висунули обвинувачення, а після тривалого судового процесу засудили до довічного ув’язнення.