Історія гончарства в штаті Техас пройшла довгий шлях, проте початок ХХ століття став для цієї галузі справжнім випробуванням. Після 1915 року попит на вироби з традиційної кам’яної кераміки почав стрімко падати. Через це багато майстерень по всьому штату закрилися, але Даллас виявився саме тим містом, де ремесло не зникло. Навіть після 1920 року тут продовжували працювати підприємства, які зуміли втриматися на плаву. Далі на i-dallas.
Історія успіху та виживання даллаських гончарень у минулому
Загальна історія гончарства в Техасі демонструє, як промисловий прогрес поступово витісняв ручну працю, проте Даллас став винятком із цього правила. Колись у штаті діяло понад шістдесят гончарень, що забезпечували фермерів та містян необхідним посудом, але після 1915 року більшість із них не витримали конкуренції та закрилися. У цей складний період, коли попит на традиційну кам’яну кераміку впав по всьому Півдню, саме в Далласі продовжували працювати потужні підприємства. Назви таких гончарень, як Athens, Ideal, Southern та Love Field, назавжди закарбувалися в індустріальному літописі міста, адже вони залишалися активними навіть після 1920 року, коли інші майстерні вже стали історією.
Успіх цих підприємств залежав від доступу до природних ресурсів та вміння майстрів адаптуватися до нових технологічних стандартів. Більшість техаських виробництв традиційно розташовувалися неподалік від великих покладів глини, таких як геологічна формація Вудбайн, що значно здешевлювало виготовлення продукції. У той час як у XIX столітті майстри переважно використовували соляну глазур, у Далласі після 1920 року стандартом стала бристольська полива. Це надавало посуду сучаснішого вигляду та кращої зносостійкості, що було критично важливо для виживання бізнесу в умовах змінного ринку.
Майстри в Далласі виготовляли широкий асортимент речей, які були незамінними в кожному господарстві: від масничок і глеків до великих керамічних банок. Весь цей посуд витягували на гончарному крузі та випалювали в масивних дров’яних печах. Конструкції цих печей могли бути різними — від класичних вертикальних «вуликів» до довгих горизонтальних печей, які називали «groundhog kiln». Саме така відданість ремеслу в поєднанні з новими стандартами якості дозволила Далласу залишатися важливим керамічним центром штату протягом багатьох десятиліть.
Феномен Dallas Ceramic Company
Коли ми говоримо про виживання та успіх керамічного виробництва в Далласі, неможливо оминути історію, яка розпочалася у 1947 році. Поки традиційні майстерні штату намагалися адаптуватися до нових умов, Роберт Бріттінгем вирішив заснувати підприємство, що згодом змінить уявлення про масштаб керамічної галузі. Його компанія, яка спочатку мала назву Dallas Ceramic Company, починалася надзвичайно скромно — усього лише з одного металевого ангара типу «Quonset hut» у Далласі. Саме тут, у стінах простого тимчасового приміщення, закладалися основи майбутньої імперії, яка згодом вийде далеко за межі Техасу.
Протягом десятиліть підприємство стрімко розвивалося, демонструючи, що Даллас залишається ідеальним місцем для промислового зростання. У 1980 році компанія офіційно змінила назву на Dal-Tile Corporation, що відображало її спеціалізацію на виготовленні плитки та облицювальної кераміки. Завдяки впровадженню інновацій та розширенню торгівельних мереж, техаський бренд зумів стати найбільшим виробником плитки в Сполучених Штатах та завоювати повагу на світовому ринку. Це був якісно новий етап розвитку: якщо раніше даллаські гончарі виготовляли переважно утилітарний посуд, то тепер місто стало центром виробництва високотехнологічних матеріалів для будівництва та дизайну.
Сучасна авторська кераміка Далласа
Сучасний Даллас виконує роль головного технічного та логістичного вузла для керамістів Техасу. Ключовим підприємством міста є Trinity Ceramic Supply — великий виробник і постачальник, який розробляє власні рецептури глиняних мас та глазурей. Саме тут професійні майстри та студії з усього регіону закуповують матеріали, що робить Даллас центром забезпечення всієї керамічної галузі штату.
Освітню та виробничу базу підтримує Craft Guild of Dallas, що працює з 1948 року. Це не просто школа, а повноцінний цех із професійним обладнанням, де майстри мають доступ до високотемпературних печей. Окрім навчання, місто щороку проводить Dallas Pottery Invitational — одну з найважливіших виставок-продажів у США, де фокус зроблено на професійному функціональному посуді та сучасних техніках випалу.
Локальне виробництво зосереджене в камерних студіях таких районів, як Oak Cliff. Наприклад, у майстернях на кшталт Trade Oak Cliff керамісти виготовляють обмежені серії столового посуду — від мисок до тарілок, які постачають у місцеві заклади та приватні колекції. Сучасний Даллас успішно замикає цикл: від розробки глиняного складу в Trinity Ceramic до створення і продажу готового дизайнерського продукту на професійних майданчиках. Таким чином, гончарство в місті трансформувалося з масового заводського потоку у високотехнологічний крафтовий сектор.
Джерела: