СНІД є однією з найбільших суттєвих проблем людства. По всьому світу він забрав десятки мільйонів життів. Проте ті, кого він торкнувся, завжди готові протистояти йому до останнього. Часто хворих на СНІД називають найвмотивованішими борцями. На щастя, ВІЛ-інфекція вже давно перейшла в категорію хронічних захворювань, з якими можна жити довго та щасливо. Проте суспільство має володіти достатньою кількістю інформації на цю тему, щоб захистити себе та своїх близьких. Далі на i-dallas.
У сучасному Далласі про СНІД говорять відверто. Це покращує життя тих, хто хворіє, а також полегшує роботу медичних працівників. Проте так було не завжди. Варто тільки пригадати історію стрічки “Далласький клуб покупців” і все одразу стане на свої місця.
Що таке ВІЛ?
Вірус імунодефіциту людини (ВІЛ) – це хронічне захворювання, що виникає внаслідок потрапляння до організму людини однойменного вірусу.
Вірус імунодефіциту людини вражає імунну систему та порушує захисні функції організму, поступово роблячи його беззахисним перед іншими інфекціями та захворюваннями.
Існує дуже багато міфів з приводу того, як людина може заразитися на ВІЛ. Проте варто знати, що вірус передається лише наступними шляхами:
- Через кров. Найчастіше це трапляється під час використання нестерильних шприців чи голок (ін’єкційне введення наркотичних речовин, процедури пірсингу і татуювання);
- Статевим шляхом. Під час незахищених статевих контактів;
- Від матері до дитини. Під час вагітності, пологів або грудного вигодовування.
Що таке СНІД?
Синдром набутого імунодефіциту (СНІД) – це комплекс захворювань, які виникають через руйнування імунної системи людини ВІЛ-інфекцією. Його вважають останньою і смертельною стадією захворювання, яка розвивається виключно за відсутності відповідного лікування.
Організм тих, хто хворіє на СНІД, зовсім не в змозі протистояти інфекційним захворюванням. Людина стає надзвичайно вразливою до навколишнього середовища, тому втрачає можливість повноцінно жити.
Зупинити розвиток ВІЛ-інфекції та унеможливити її перехід до СНІДу можна завдяки антиретровірусній терапії. З її появою число випадків СНІДу у світі скоротилося більше ніж у 10 разів.
Статистика захворюваності на ВІЛ та СНІД у Далласі
Станом на 2021 рік було зафіксовано, що Даллас займає друге місце за кількістю нових випадків ВІЛ-інфекції та перше місце за кількістю інфікованих у штаті Техас. Проте навіть цю невтішну статистику не можна вважати повною, адже близько 13% хворих не знають про свій діагноз.
На медичному обліку з ВІЛ-інфекцією в лікарнях Далласа перебувають 15 957 людей. Щорічно списки поповнюються приблизно на 900 пацієнтів.
Даллаські лікарі відзначають, що містяни почали звертатися за допомогою до медиків раніше. На їхню думку, цьому сприяє покращення рівня освіти серед суспільства. Крім того, наші сучасники більш впевнені у собі, тому менше бояться засудження з боку інших. Тому неможливо й не помітити те, що у меншої кількості людей ВІЛ-інфекція переростає у СНІД.
Відповідальність за своє життя та здоров’я, а також довіра до медицини зумовили те, що далласці вчасно отримують необхідну допомогу.
Лікар Джон Карло про ВІЛ-інфікованого Брюса Монро
Брюс Монро – лідер ЛГБТ-спільноти Далласа. Протягом останніх двох десятиліть він живе з діагнозом ВІЛ. Проте завдяки спеціальній терапії тривалий час його життя залишалося незмінним: він був президентом Dallas Gay and Lesbian Alliance та Foundation for Human Understanding, займався художньою діяльністю та подорожував. Проте з невідомих причин у 2015 році стан його здоров’я раптово погіршився, тому Монро залишився буквально прикутим до інвалідного візка.
Неодноразово медична сестра, що живе поруч з Брюсом Монро, змушувала чоловіка звернутися до лікаря. Її бентежило те, що ВІЛ-інфікований чоловік на очах втрачав здатність нормально ходити та вже ледве вигулював свого собаку. Проте Монро до останнього ігнорував свою слабкість, поки одного разу не впав просто посеред будинку.
У першу чергу даллаські лікарі виключили генетичні неврологічні захворювання як причину такого стану Монро. Містянин не мав ані розсіяного склерозу, ані хвороби Паркінсона. Крім того, він ніколи не травмував голову. Тому медики визнали, що вони безсилі та пов’язали нездатність чоловіка координувати свої рухи з ВІЛ-статусом.
З приводу стану здоров’я Брюса Монро свій коментар давав лікар Джон Карло, генеральний директор AIDS Arms. Його організація надає різноманітну допомогу тим містянам, що хворіють на ВІЛ або СНІД. За його словами, внаслідок тривалого пригнічення імунної системи через вірус та терапію можуть виникати незвичайні реакції організму. Проте довести, що стан пацієнта погіршився саме через препарати, майже неможливо. Тому єдине, чим у цій ситуації можна допомогти Монро – не давати жодних прогнозів та підтримувати фізичною терапією.
Сам ВІЛ-інфікований мешканець Далласа стійко витримує доволі песимістичні слова лікаря Джона Карло. Він сподівається, що даллаські медики зможуть зробити так, щоб його стан не погіршувався. А своєю історією він ділиться залюбки, бо хоче, щоб його досвід став уроком для інших.
Досвід лікаря Стівена Паундерса
Здобувати медичну освіту лікар Стівен Паундерс почав якраз тоді, коли у щотижневому збірнику зі звітами про захворюваність у США Morbidity and Mortality Weekly Report повідомили, що гомосексуальні чоловіки помирають з маловідомих причин. У 1988 році Паундерс розпочав свою діяльність у Parkland Hospital. Так зійшлося, що якраз у цей час організація Dallas Gay Alliance виграла судовий процес у зв’язку з яким з міського бюджету мали виділити кошти на закупівлю AZT. На той момент це був єдиний препарат, який допомагав боротися з вірусом імунодефіциту людини.
Те, що лікар Паундерс побачив у відділенні з ВІЛ-інфікованими, вразило його. По-перше, деякі лікарі навіть не приховували той факт, що вони гомофоби. Вони не хотіли спілкуватися з пацієнтами не тільки через їхній діагноз, а й через їхню сексуальну орієнтацію. По-друге, медичним працівникам не вистачало знань з приводу ВІЛ-інфекції, тому вони не тільки боялися робити хворим уколи, а й навіть їжу залишали за дверима палат. Що стосується Стівена Паундерса, то він одразу почав надавати допомогу хворим належним чином. Крім того, лікар намагався поділитися своїми знаннями з іншими медиками, щоб розвіяти їхні побоювання.
З роками лікар Стівен Паундерс завоював собі репутацію освіченого та компетентного інфекціоніста, який допомагає всім хворим на ВІЛ та СНІД містянам. Його постать увіковічили, створивши персонажа фільму “Далласький клуб покупців” лікаря Іва Сакса. Герой кінострічки так само як і Стівен Паундерс всіляко допомагав пацієнтам, які страждали через маловивчену хворобу.
Лікар Стівен Паундерс став одним з перших медиків Далласа, які виступали за те, щоб пацієнти проходили тест на ВІЛ відкрито. Він запевняв, що анонімність перешкоджатиме допомозі від страхових компаній у тому випадку, якщо тест буде позитивним.
Серед наших сучасників Стівен Паундерс більше відомий як лікар, що займається приватною практикою. Він більше не цікавиться дослідженнями з приводу ВІЛ-інфекції та СНІДу, проте іноді робить призначення давнім пацієнтам. Переважно його діяльність зосереджена на естетичній медицині.
Джерела: