Дитячий медичний центр Далласа є одним з найстаріших медичних закладів міста, який був створений ще на початку XX століття як табір для хворих немовлят, який заснувала Мей Сміт. Далі на i-dallas.
Заснування табору для немовлят
У 1907 році до Далласа переїхала медсестра Мей Форстер Сміт, що навчалась в лікарні Купера у Філадельфії. Приїхавши до міста, вона була шокована високим рівнем смертності немовлят. Частою причиною тому було погане харчування та інфекції, через що на день помирало до 15 новонароджених немовлят, як повідомила газета Dallas Morning News у 1913 році. Напрям педіатрії тоді ще тільки зароджувався, тому часто дітей лікували тими самими методами, що і дорослих.
Не зі злих намірів, скоріше через низьку обізнаність, замість грудного молока батьки могли годувати дітей звичайною столовою їжею, наприклад, капустою, стручковою квасолею, горохом, картоплею та сирими яйцями. В найгіршому випадку їжа могла зберігатись не в прохолодному місці, що призводило до розладів травлення у малюків, особливо влітку.
Але Мей Сміт знала, що малеча потребує особливого догляду. Жінка об’єдналась ще з шістьма медсестрами та вони створили перший на південному заході “Табір для немовлят”. Американський Червоний Хрест надав медсестрам чотири намети, які встановили на розі Мейпл і Оук Лон авеню. Долучилися до допомоги й мешканці міста, що приносили ковдри та гроші. Мей Сміт все своє життя присвятила цьому табору: вона ніколи не виходила заміж і не народжувала. Медсестри та пацієнти замінили їй родину.
Догляд за новонародженими
6 квітня 1913 року відбулося відкриття дитячого табору. У наметах встановили сталеві ванни, куди клали гарячу цеглу та накривали рушником, що слугувало своєрідним інкубатором, де прогрівали немовлят. Ніжки дитячих ліжок занурювали у консервні банки з водою та гасом, аби жуки не потрапляли на дітей. На вулиці розмістили два дитячі ліжечка, закриті москітними сітками, де влаштовували сонячні ванни.
Під час першого сезону роботи у таборі вдалось вилікувати близько 100 малюків. Одним з них був хлопчик Фредді, якому було 4 місяці, а його вага складала 5 фунтів. Дитя годували молоком за допомогою крапельниці, завдяки чому за 1,5 місяця він зміг додатково набрати 3,5 фунта у вазі.
У перервах між доглядом за дітьми, медсестра Мей також навчала дівчат та жінок правилам прикладання до грудей та режиму харчування. Після табору ці жінки ділились позитивним досвідом із сусідами, що також стали приносити своїх дітей на оздоровлення.
Розширення табору
З початком осінньо-зимового періоду табір призупинив свою діяльність. Але вже наступного року знову запрацював у котеджі на території старої лікарні Parkland, де можна було розмістити більше дітей.
У 1929 році Том Бредфорд-старший пожертвував 100 000 доларів Мей Сміт на будівництво нової лікарні на знак подяки за лікування його доньки. З будівництвом не зволікали та Бредфордська меморіальна лікарня для немовлят відкрилася вже за рік. Варто зауважити, що, на відміну від дорослих лікарень, тут однаково опікувались над дітьми незалежно від їх кольору шкіри.
Крім того, Мей повністю взяла на себе опіку над дівчинкою, яку тут покинула її мама. Вона назвала її Боббі.
Створення Дитячого медичного центру Далласа
У січні 1938 року Мей Сміт захворіла на пневмонію, проте залишити роботу у лікарні відмовилась. На жаль, медсестра не змогла подолати хворобу й померла в тій самій лікарні в оточені персоналу. У 1948 році Бредфордську лікарню вирішили об’єднати з двома іншими медичними закладами, які лікували немовлят і дітей, та заснувати Дитячий медичний центр Далласа.